НОВИНИ

    День народження Лесі Українки

    Багатогранна, прогресивна, незламна аристократка, яка крізь усе життя несла незгасимий вогонь таланту, світло мудрості, жіночності і сили духу.
    25 лютого відзначається 153-тя річниця від дня народження Лесі Українки, яку в родинному колі часто називали “Зея”, “Зеєчка”, “Зеїчка”.
    За життя Леся воліла, щоб світ не обходило її особисте життя. Власне так і було. Все, що дійшло до нас – це поезія, згадки рідних та залишки листування. Але й з цього можна скласти цілу історію.
    Волинь, 1886р.
    Якщо взяти тонку, як билинка, поціловану музою поетики юну дівчину з дворянського роду. Додати до неї шляхтича з вищою освітою, ерудованого та свідомого. То швидше за все вийде перше кохання. Так і сталося. Зворушливий і ніжний, інтелектуальний роман дав свої плоди – сумісний переклад Гейне, що вийшов окремим накладом, та низку любовної поезії. Чому не дійшло до шлюбу? Тепер вже не знає ніхто. Але те, що Леся і Максим Славінський приятелювали до кінця життя – факт.
    Київ, 1895р.
    «Єсть у нас і квартирант, студент грузин, мій учитель і ученик разом (він мені помагає учитись по-латині, а я йому — по-французьки)»© напише Леся у листі до тітки.
    Одноліток, Нестор Гамбарашвілі, виявився розумним і цікавим співрозмовником. Історії про вільних і гордих кавказців, знайомство з поезією Шота Руставелі, кинжал в подарунок – гарячий юнак справив аж надмірне враження. А потім Леся поїхала лікуватися в Ялту, він – одружуватись.
    І хоч дівчина буде писати в листах до матері, що «мені легко його простить, бо я, властиве, ніколи й не сердилась на нього». Та в листі до сестри прозвучить, що «не можу зрозуміти такої психології, щоб вибирати чоловіка так, як шапку або черевики».
    Подейкують, що в 1957 році Нестор був на могилі Українки, впав на коліна та дуже плакав.
    Ялта, 1897р.
    Боліло тіло, боліла душа. Єдиний порятунок для тіла – цілющий клімат і процедури, для серця – цікаві люди.
    Два типових інтелігенти зі схожими поглядами на світ не могли не потоваришувати.
    От тільки для неї це вилилося у кохання, а у нього у «дружескую приязнь». Вона доглядатиме його у Мінську всупереч волі батьків. Буде постійно чути від інших, що такі стосунки – самообман, дивацтво і навіть ненормальність. Та давно Леся звикла бути особливою, а це не так далеко й від ненормальної.
    Він ні разу не скаже: «Я тебе люблю». Зате егоїстично повторюватиме раз у раз, що не в змозі відпустити, тільки не тепер.
    Попри все Леся напише: «тільки ти вмієш рятувати мене від самої себе». Сергій Мержинський піде з життя на Лесиних руках. І ніколи не піде з її серця.
    Буковина, 1901р.
    Тільки спорідненість жіночих душ, щирий товариш та казкові краєвиди могли відновити щось схоже на рівновагу у Лесиному серці.
    Поетеса порівнювала Ольгу Кобилянську зі цвітом папороті. Та ж підтримувала та розуміла Лесю, як ніхто інший. Дружнє плече Климента Квітки стало надійною опорою.
    Трохи згодом Леся напише подрузі: «Я не знаю, яка буде форма чи формула наших відносин, але одно певне, що ми будемо старатись якнайменше бути нарізно один від одного і якнайбільше помагати одно одному, – се головне в наших відносинах, а все решта другорядне.»
    Климент, молодший за неї на 9 років, відрізнявся від усіх попередніх. В його роду не було ні декабристів, ні соціалістів-емігрантів і радикалів-засланців. Він не горів революційними ідеями. Проте мав блискучій розум, знав 13 мов, захоплювався музикою та фольклором, і став її порятунком.
    За пару років потому Леся всупереч батькам вирішує жити цивільним шлюбом з Кльонею. Без вінчання! З тим жебраком, який зазіхав тільки на гроші Косачів, як кричала її мати. Та через чотири роки парі довелось взяти церковний шлюб. Без цього Климент не зміг би отримати пристойної роботи. А гроші потрібні були дуже. Бо коли йдеш поперек батьківського слова, йдеш на свої хліба. Лесіна ж хвороба вимагала багато «хліба».
    Вони були разом десять років. Друзями, коханими чи товаришами з однаковою бідою? Климент кохав та ревнував її до спогадів. Леся ж щиро опікувалась ним, його здоров’ям та допомагала в роботі.
    Таке різне, таке дивне, таке болюче. Кохання завжди йшло пліч-о-пліч із Лесею...
     


    Продовження тексту новини



    14.05.2024 | Aдмін

    Вернутись назад